З дитинства мріяла стати вчителем, тому після дев’ятого класу вирішила продовжити навчання у, на той час, педагогічній гімназії.

З першого дня зрозуміла, що це незвичайний заклад: родинна атмосфера, дружній колектив, високий рівень знань, усі вчителі – твої друзі, які завжди намагаються допомогти і пояснити незрозуміле.

Пишаюся тим, що мої вчителі зараз стали колегами

Я виросла в родині вчителів, тому питання у виборі майбутньої професії переді мною не стояло. Для якісної підготовки до вступу в педагогічний інститут батьки привели мене в ліцей, за що я їм дуже вдячна. І завирував потік: навчання - друзі - кохання - сцена - золота медаль. На 5 курсі педагогічного університету мене направили на практику в КОЛІ. Тут я й залишилася.

Сьогодні ліцей для мене - це професійні і творчі педагоги й улюблені діти! Це місце, куди хочеться йти кожного ранку з посмішкою на обличчі, вогником в очах та теплом у серці!

Вперше ліцей з'явився у моєму житті  в далекому 1997 році, коли мама вирішила, що непогано б було мені вступити на фізико-математичний факультет.

 Натомість ліцей зі своєю системою профільного навчання  підштовхнув мене до думки, що фізмат - просто не мій напрямок. Вчасно це усвідомивши, я вирішила кардинально змінити свій профіль - і вступила до педагогічного університету на філологічний факультет. Скажу відверто, повертатися до ліцею вдруге ( уже працювати) було набагато страшніше. Проте за деякий час я отримала все, на що колись так очікувала: радість від гарних оцінок моїх учнів, щасливі моменти ліцейського дозвілля та гордість за себе, що я змогла стати невід'ємною частиною великої родини

Про КОЛІ я чула багато позитивних відгуків. Це єдиний заклад, в якому є художній профіль, а я планувала далі навчатись на художньо-графічному факультеті. Навчання в ліцеї - це високий рівень знань та позитивна атмосфера. Тут чудові викладачі, яким я вдячна за все. За шкільні роки саме з ліцею в мене залишилось так багато гарних спогадів. І після закінчення університету, я вирішила, не вагаючись, повернутись у рідні стіни у якості вчителя

Моєю мрією з дитинства було стати вчителем.  Дізнавшись про обласний ліцей, завдяки якому я можу втілити свою мрію в життя, я вирішила вступити до нього. Це був перший крок до вищого навчального закладу, самостійності, шанс досягти чогось більшого в житті.

КОЛІ назавжди залишається в житті кожного учня, і тому,  закінчивши університет, повернулася до ліцею, щоб стати частиною великої родини та на своєму прикладі показати учням, що навчатись важко, але вступити у вищий навчальний заклад після КОЛІ легше

Мрія дитинства - стати вчителем, гарним фундаментом для досягнення мети  був НАШ ЛІЦЕЙ, про який дізналася від свого класного керівника у 9 класі. Я прислухалась і жодного разу не пошкодувала. Адже це не просто заклад, а живий організм, який стає частиною тебе, а ти його. Когось він приймає одразу, а комусь треба докласти зусиль для звання ліцеїста. Все залежить від того, наскільки ми,  учні, хочемо стати його частиною.

Два роки навчання – найкращі часи зі шкільного життя, які завжди згадую з теплом і душевним трепетом. Він допоміг мені розкритися, удосконалитися і отримати ще одну родину

КОЛІ - заклад, в який просто неможливо не закохатися. Потрапляючи сюди, ви опиняєтеся в іншій реальності.

Навчання в ліцеї було цікавим, але найбільше мене полонили подорожі. Спочатку була перша маленька подорож Україною ліцейською туристичною родиною, потім друга, третя і так далі… Я зрозумів, що це моє і що без мандрів я не можу жити.. Подорож відкриває шлях до кращих змін. Подорожуючи, ми починаємо дивитись на речі по-новому, більше цінувати те, що залишили вдома.  І нарешті, подорож - це завжди яскраві враження, незабутні моменти життя, веселі спогади і безцінний досвід

З КОЛІ я вперше познайомилася в 2002 році, вступивши на гуманітарний факультет. Ліцейські роки стали справжнім випробуванням, але саме вони посіяли в душі зерна вибору професії. 
І ось я знову у стінах КОЛІ, але вже як вихователь.
Адже КОЛІ - це родина, в яку завжди приємно повернутись і згадати яскраві моменти життя

Що таке КОЛІ? Колись це порятунок від купи орфографічних помилок, можливість реалізувати себе як лідер класу та ліцейської команди, потім шлях для реалізації мрії – акторство, але… У житті багато «але», моє привело мене до стін педагогічного університету, але мрія лишилася, як криця.

Сьогодні я вчитель. Можливо, комусь здасться, що я зрадила мрію…, ні, просто мрію змінила. Я актриса, що має заплановані щоденні вистави та зйомки, які тривають 45 хвилин, де антракт – це перерва, а через 10-15 хвилин завіса підніметься і я знову на сцені, і я знову навчаю і вчусь, бо я бачу, відчуваю, роздумую, а значить – існую та живу.

Я не просто актор, якому засліплюють очі огні рампи, який не може отримати зворотної енергії від глядача, адже не бачить їх. Моє світло – це очі моїх учнів.

Щаслива, що мої вчителі (а сьогодні називаю колегами) навчили мене бачити зорі навіть у буденних калюжах життя.

З КОЛІ класно мріяти!

Для мене КОЛІ - це унікальний заклад, його значущість складно переоцінити. Чому обрала цей заклад??? Бо тут мені були раді. Мене чекали. І не тільки мене, а й таких, як я. Звичайних сільських дітей. Тут панують розум і врівноваженість, гармонія та мудрість, спокій і тиша, своя, властива лише цьому місцю, енергетика. Тут відсутні галас, зайва метушня та сумбурність сьогодення.

Йому не потрібна слава чи визнання, йому зовсім не притаманне честолюбство, він не прагне публічності. За нього говорять його справи. За нього говорять його учні, розкидані по усьому світу.

І ви не повірите!!! Саме через це я тут.

Чому я прийшла вчитися в КОЛІ? Відповідь на це питання водночас банальна і глибока.... За знаннями!

Для мене це означало, по-перше, перевірку себе, своїх знань та можливостей. По-друге, це був один із етапів самостійності та відчуття, що ліцей - це впевнений крок у майбутнє.

Спогади про ліцейське життя, які гріють душу і серце, мотивували мене повернутися в рідні стіни вчителем. За два роки навчання ліцей став домівкою. Це місце, де є затишок, душевний спокій, бурхливий ритм життя. Саме КОЛІ дав можливість повірити в себе і завжди йти вперед. Величезна вдячність вчителям

Коли я закінчував ліцей у 2013 році, я довго вагався куди вступати вчитися. Атмосфера дружньої родини ліцейського братства, поради педагогів, що стали рідними за два роки, допомогли обрати професію - вчитель.

Після закінчення університету одразу повернувся в дружню ліцейську родину. Адже КОЛІ - це не просто навчальний заклад, це братство, яке об’єднало не одне покоління, це родина, яка завжди підтримає та допоможе в скрутну хвилину